NEST – це неформальна організація, середовище, що поєднане чимось більшим, ніж інтригуюча психологічна теорія або схожа клінічна практика. Це місце, де ми зустрічаємось та бачимось, де безпосередньо та сердечно підтримуємо одне одного, де кидаємо одне одному виклики, де переживаємо при-я-тельство (дружбу), тобто розширюємо границі свого «Я». Це часопростір, де кожен іде своєю дорогою, залишаючись у контакті з іншими так довго, скільки цього хоче чи потребує.
Членами NEST є психологи, психотерапевти, наркологи, психіатри, сімейні лікарі, лікарі в процесі спеціалізації, вихователі, консультанти, соціотерапевти, викладачі, медіатори, медсестри, акушерки, священики, пастори, черниці, ченці, студенти третього курсу або вище та інші.
Частина людей, що нині належать до NEST, належала колись до організації IIPLCARR (The International Institute of Pregnancy Loss and Child Abuse Research and Recovery; Międzynarodowy Instytut Badania i Terapii Strat Prokreacyjnych i Przemocy Wobec Dzieci), заснованої на початку 1990-х років за ініціативи канадського психіатра Філіпа Г. Нея. Філіп Г. Ней прибув до Польщі в 1991 році на запрошення Анджея Вінклера, щоб взяти участь у Конгресі сімей у Варшаві. З тих пір, протягом наступних десяти років, Ней та Вінклер у співпраці з багатьма іншими особами навчали терапевтів програми терапевтичної допомоги “Жива надія”, що була розроблена IIPLCARR, а також організовували конференції присвячені психотерапії травм.
На жаль, з часом Філіп Г. Ней почав блокувати теоретичні дискусії та зовсім відкидати клінічні натхнення, якщо вони виходили за рамки його власних ідей та інтересів. Вважаючи «Живу надію» своєю приватною власністю, Філіп Г. Ней дедалі частіше дивився на неї як на платформу для релігійної індоктринації і все менше як на терапевтичну програму. І так напочатку ХХІ століття він сформулював писемний Statement of Faith (Символ віри), вимагаючи від усіх членів IIPLCARR бездискусійно підписати цей документ. Зміст цієї декларації накладав необхідність підкорятися релігійним та місіонерським переконанням автора, що переходило межі навчальної терапевтичної програми, прийнятою терапевтами.
В ситуації, коли IIPLCARR під керівництвом Нея дедалі більше ставала організацією ідеологічного характеру, її деякі члени побачили цінність роботи в рамках виключно професійної структури і вирішили відокремитися. У квітні 2002 р. під час конференції IIPLCARR у Львові група європейських членів цієї асоціації започаткувала розмову щодо створення незалежної від канадської IIPLCARR організації, яка би займайлась впровадженням та просуванням психотерапії для осіб, які переживають наслідки різних травм. Одною з цілей цієї ініціативи було бажання започаткувати творчі дискусії, також на щорічних конференціях, в надії, що вони матимуть як інноваційне мислення в теоретичному, так і новаторський підхід в галузі терапевтичної практики.
Влітку 2002 року в Північній Ірландії перше відбулося засідання ініціативної групи. У ньому взяли участь: Сімус О’Коннелл, Джеррі О’Коннелл та Мареа Лофрі з Північної Ірландії, Діана Савой із Швейцарії, Аґнес Коня та Золтан Коня з Румунії, а також Магдалена Вінклер та Анджей Вінклер з Польщі. Тоді було узгодженно план реєстрації організації під назвою NEST (The New Experience for Survivors of Trauma, Новий досвід для тих, хто пережив травму), а також тематичний обсяг та структуру майбутнього підручника NEST.
Під час наступної зустрічі цієї групи, яка відбулася восени 2002 р. у Швейцарії у м. Ле-Шерн, було узгоджено та схвалено план підручника NEST. Докладне опрацювання підручника було доручено Золтану Коньї. Під час цієї зустрічі також був підготовлений статут Міжнародної організації NEST. Більше того, Золтан Коня зобов’язався раз на рік випускати інформаційний бюлетень NEST. Вище згадана ініціативна група сформувала перше правління NEST яке очолив Сімус О’Коннелл. У 2004 році його замінив Анджей Вінклер.
Відтоді організація NEST зосередилась на проведенні навчальних тренінгів та щорічних міжнародних конференцій. Спочатку учасниками конференції були в основному особи, які раніше брали участь у навчальних тренінгах та проводили психотерапію, але з часом почали з’являтися люди, зацікавлені темою травми та психотерапією, що не входили до організації NEST.
З роками окремі терапевти NEST, хоча і далі використовують ключові елементи програми NEST, то у своїй практиці все частіше свідомо черпають з багатьох інших терапевтичних підходів залежно від власних уподобань та особливостей групи пацієнтів. У цьому сенсі терапія NEST стає все більш інтегративною.
У 2012 році вийшла перша публікація про ефективність терапії NEST під авторством Вітольда Сімона та Петра Шлівки «Effectiveness of group psychotherapy for adult outpatients traumatized by abuse, neglect and/or pregnancy loss: a multiple site, pre-post-follow-up, naturalistic study», що була видана в International Journal of Group Psychotherapy.
У 2013 році Анджей Вінклер разом із тодішньою правлінням пішли з посади голови NEST. У 2013-2022 роках правління NEST очолював Вітольд Сімон. З 2022 року Анджей Мізьолек взяв на себе керівництво NEST з новим правлінням.
Починаючи з 2003 року відбуваються щорічні міжнародній конференції NEST. До цього часу вони мали місце у Чехії, Польщі, Румунії, Україні та Словаччині. Навчальні тренінги проходили, крім вище зазначених країн, також у Білорусі, Латвії, Росії, Швейцарії та Північній Ірландії.
Веб-сайт www.nest-terapia.eu у 2003 році створив і до 2010 року розвивав Радослав Вінклер, в 2011-2019 роках працював над ним Юзеф Лешняк, а з 2020 року веде його Катажина Журавська (Думанська).
NEST є організацією, що об’єднує психотерапевтів. Вона відкрита для професіоналів – представників різних культур, з різною освітою та різними переконаннями, зацікавлених у багатоконтекстних аспектах роботи з людьми, які мають досвід різних травм.